• (096) 717-3-717 АДВОКАТСКОЕ БЮРО

Справа № 755/22608/15-ц

Текст в ЄДРСР

Справа № 755/22608/15-ц

           Р І Ш Е Н Н Я

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             «09» червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді — Чех Н.А.

з участю секретаря — Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з 10.08.1996 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей — сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року шлюб з відповідачем розірвано. Фактичною причиною розірвання шлюбу стало постійне побиття та приниження в домашніх умовах дітей та її, як жінки. Стало не сила терпіти постійну брехню та насильство в сім’ї. Фактично з моменту розлучення, а саме з 2010 року відповідач не приймав участі у вихованні дітей. Спорів стосовно міста проживання дітей не було, відповідач не заперечував, що діти будуть проживати з нею. Весь цей час він життям дітей не цікався, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні. На сьогоднішній день діти самостійно виявили бажання не мати нічого спільного із їх фізіологічним батьком, оскільки не мають до нього ніяких почуттів, так як, окрім насильства та приниження з боку відповідача, вони нічого не бачили. Після розірвання шлюбу, з відповідачем в одній квартирі проживати стало фактично неможливим, оскільки постійні конфлікти з відповідачем мають негативний вплив на психоемоційний стан дітей. Відповідач неодноразово здійснював фізичне та психологічне насильство відносно неї та дітей. Неодноразово вона з дітьми були змушені тікати до її батьків, друзів. Діти постійно відчувають страх, стривожені та знервовані. Викликати міліцію вона не могла, оскільки відповідач лише насміхався з неї, кажучи «викликай кого хочеш, я сам міліція». Її звернення до правоохоронних органів результату не дали, а тому вона була змушена залишити квартиру, яка належить їй та дітям на праві власності, та жити у її батьків. Між нею, дітьми, батьками та її новим чоловіком, склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дітей. Коли відповідач дізнався про її одруження, він фактично почав переслідувати її та дітей, неодноразово вламувався до квартири її батьків в її відсутність. Крім того, переслідував її знайомих, родичів, та розповідав їм казки, що її теперішній чоловік знущається з дітей та хоче забрати в них житло. Діти бояться гуляти на вулиці, до школи та додому їх відводить вона або її чоловік. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. У зв’язку з викладеними обставинами вона звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали обставини, факти, вкладені в позовній заяві, та позовні вимоги, просили їх задовольнити. Додатково позивач зазначила, що за рік відповідач телефонував лише один раз, сказав що приїде, вона не заперечувала, але він так і не прихав. Лікарів, санаторії, лікування дітей оплачував дідусь. З 2010 року по пільгам відповідача їздили відпочивати рази три, це була спроба примиритися. Грошей від відповідача вона не бачила і до розлучення, він давав лише частину зарплати. До 2008 року у неї не було навіть мобільного телефону, батько подарував, а відповідач казав, що не треба. Відповідач дітьми ніколи не займався, у вихованні участі не приймав. З 2010 року не проживають однією сім’єю. Аліменти на утримання дітей по рішенню суду не платить. Намагався продати квартиру, де діти і вона є співвласниками. Зауважила, що діти бояться відповідача, у зв’язку з чим були змушені звернутися до психолога. Коли старший син сказав, що такий батько не потрібен, відповідач його душив. Коли він приходив додому, то діти від нього ховалися. Вони боялися спати. Крім того, даний позов ініційований дітьми, вона сама б не подала.

Представник позивача, який є її теперішнім чоловіком, додатково зазначив, що діти бояться відповідача. Зараз вони ожили, ходять на гуртки, почали посміхатися. Був випадок, що відповідач в березні прийшов без дзвінка, кинув банку молока і пішов. Зауважив, що це позов подано лише в інтересах дітей, для їх захисту. Не зрозумілими є дії, реагування опікунської ради в Дніпровському районі. В Дарницькому районі після їх звернення одразу була реакція, обстеження умов, порадили звернутися до психолога.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що він як батько все робив для дітей. Купував одяг. З травня 2015 року по цей час він вислав 2000 грн., купив планшет, взуття. Оскільки його позбавили спілкування з дітьми, він звернувся до служби, де винесено розпорядження. З травня по грудень 2015 року з дітьми бачився тричі. Вважає, що на дітей відбувається психологічний тиск зі сторони позивача та її чоловіка. Лист від психолога він отримував, але на зустріч не ходив.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. В передньому судовому засіданні зазначав, що проти позову заперечує, засідання комісії прийшло до висновку, що відповідач не має бути позбавлений батьківських прав, це є крайнім заходом. З 2010 року по 2015 рік відповідачу давалися путівки, по яким відпочивали діти. Крім того, відповідач надав чеки на підтвердження утримання дітей.

В судовому засіданні були допитані свідки зі сторони позивача — ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Був допитай і син сторін — ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_5, який є батьком позивача, зазначив, що відповідач з енергетичним нахилом тиску, діти його бояться, тікають від нього. Діти розповідали, що батько їх смикав, руки викручував. Коли донька вирішила розлучитися з відповідачем, вони підтримали. Вихованням дітей займалася позивач та вони з дружиною. ОСОБА_5 дії відповідача, переводили дітей в різні школи. Зараз діти навчаються в ліцеї біля їх будинку, і з балкона спостерігають за дітьми, оскільки відповідач їх переслідує. У нього активність проявляється перед судами. Одного разу він увірвався до квартири, прослідкував за сином зі школи. Про насильство зі сторони відповідача знає, бачив, сам коли донька з відповідачем жили у них. Був випадок, коли вони були в Євпаторії, не пробули і тижня, як донька зателефонувала та просила купити квитки додому через поведінку відповідача. Аліменти відповідач не платить. Утриманням та вихованням займається позивач, її теперішній чоловік та вони з дружиною. Вони одна родина. На комісії дітей не слухали, казали лише який у них «татусь» хороший.

Свідок ОСОБА_6, яка є психотерапевтом, зазначила, що знає позивача та дітей тривалий час. Спочатку до неї звернувся дідусь. Приїхали позивач та її син ОСОБА_4. Після спілкування з ними, прийшла до висновку, що дитині потрібне лікування. Всі страхи та агресія дитини пов’язані з батьком. Радила позивачу піти від відповідача, але вона її не слухала, вважала, що сім’ю треба зберегти. Молодший син вів себе інакше, але теж був роздратований. Дітей вона бачила в різних станах. ОСОБА_4 розповідав, що спілкуватися з батьком не хоче. Він був постійно в напруженому стані. За той рік, що дитина не живе з батьком, він розквіт, захотів жити.

Син сторін — ОСОБА_7 зазначив, що коли він з братом жили у відповідача, він постійно їх з братом «пресував», душив, влаштовував скандали через дрібниці. Ще в дитинстві відповідач його душив, оскільки сказав, що «ми знайдемо іншого тата». Зараз у нього є сім’я, теперішній чоловік матері ним постійно цікавиться, піклується про нього, як навчається, розпитує. На комісії його не питали, що хоче він, а лише розповідали, що відповідач хороший. Він бажає, щоб відповідача позбавили батьківських прав. Він бажає від нього звільнитися. Діти для відповідача ніхто, лише гроші його цікавлять. Вихованням займалася лише мама, вона їх вчила, виховувала, допомагала робити уроки. Дідусь і бабуся допомагали. Коли в дитинстві у нього були «псіхи», мама возила до психолога. Вони з ОСОБА_8 не хотіли йти додому, хотіли бути в дідуся з бабусею. Мама сподівалася зберегти сім’ю з відповідачем. Окремо від відповідача проживає десь рік, за цей час він нічого не давав. Планшет купив роки два тому. Коли зустрічає відповідача, то він не питає про нього, навчання, розмови лише про квартиру. На батьківські збори він ніколи не приходив.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, допитавши свідків, вислухавши думку дитини — ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

         В суді встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 22.06.2000 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_9.

     Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 16.12.2005 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_9.

Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 розірвано.

09.09.2015 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_11, змінила прізвище на «ОСОБА_9».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2015 року з ОСОБА_10 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 08.06.2015 року і до повноліття дітей. 23.11.2015 року відкрито виконавче провадження № 49522926. З постанови головного державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_12 про закінчення виконавчого провадження для подальшого виконання ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, слідує, що Заборгованість ОСОБА_10 по сплаті аліментів станом на 01.02.2016 року становить 18 791,35 грн.

В суді встановлено, що діти проживають з матір’ю за адресою — АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 навчалися в Спеціалізованій школі № 89 Печерського району м. Києва, на даний час навчаються в Київській інженерній гімназії м. Києва, що знаходиться на вул. Княжий Затон, 12а в м. Києві.

З характеристики, яка складена директором та класним керівником СШ № 89 встановлено, що регулярно відвідувала школу мати ОСОБА_4. Батько за період з п’ятого по дев’ятий клас був в школі один раз.

Відповідно до висновку Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.03.2016 року № 1546/41/3/103, вони вважають за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_10 відносно його дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8. При розгляді звернення ОСОБА_1 до комісії з питань захисту прав дитини останніми було встановлено, що батько дітей категорично заперечував проти позбавлення батьківських прав, бажав спілкуватися з дітьми, бачитися та проводити з ними час, надав підтвердження участі у вихованні та утриманні, та мав намір звернутися із заявою щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьки повинні матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.ст. 164165 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей. Позбавлення батьківських прав проводиться тільки в судовому порядку. При розгляді таких справ необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз’яснено, що ухилення від виконання батьківських обов’язків це є відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, коли батьки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Згідно із частиною 4 статті 19 СК України участь органу опіки та піклування при розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ є обов’язковою.

Відповідно до положень ст. 19 СК орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

03.08.2015 року Міжнародним Гуманітарним Центром «Розрада» було складено за результатами дослідження психоемоційного стану ОСОБА_7, ОСОБА_8, їх батьків та оцінки їх дитячо-батьківських відносин висновки, за якими конфлікти між батьками мають негативний вплив на психоемоційний стан дітей. Діти відчувають страх, стривожені, знервовані. Особливо страждає ОСОБА_7, який відчуває відчуження до свого батька. Він шукає спокою, захисту, безпеки. Дітям необхідно пройти психологічну реабілітацію, особливо ОСОБА_7. Серйозні психічні травми, які вже має ОСОБА_7 можуть негативно вплинути на його розвиток, стосунки з іншими людьми, завадити створити свою сім’ю. Батькові необхідно пройти діагностику його психоемоційного стану, та вірогідно пройти програму для агресорів. Зустрічі дітей з батьком рекомендується розглядати тільки після проходження ним колекційної програми.

За результатами оцінки психоемоційного стану ОСОБА_13, було встановлено, що дитина знаходиться у стані стресу, конфлікт батьків засмучує дитину та змушує ховатися. Хлопчик прив’язаний до матері та брата, головну чоловічу роль для нього грає дідусь (тато матері). Хлопчик мріє, що з’явиться новий батько, який буде добрий, чуйний, буде допомагати та не буде кричати. Свого існуючого батька характеризує — «Тато рявкучий та гавкучий. Не хочу з ним зустрічатися та гуляти».

За результатами оцінки психоемоційного стану ОСОБА_14, було встановлено, що дитина переживає тривогу та страх, в ньому відбувається внутрішня боротьба, яка дуже травмує хлопчика. ОСОБА_4 відчуває незадоволеність та протест щодо обставин, які склалися. Має потребу у допомозі, у самозахисті, теплоти з боку оточення, у турботливому контролі для збереження психічної рівноваги. ОСОБА_4 не бажає контактувати з біологічним батьком, має на нього образу.

Як було встановлено в суді, батько дітей аліменти на утримання не сплачує, вихованням не займається, участі у навчанні не приймає, батьківські збори не відвідує. Висновок органу опіки та піклування від 02.03.2016 року не містить жодного посилання щодо опитування дітей, тоді як дана установа має діяти лише в інтересах дітей. Висновок ґрунтується на запереченнях біологічного батька, його бажанні спілкуватися з дітьми, проводити з ними час. Тоді як матеріали справи, з якими ознайомлений представник третьої особи, звернення позивача до різних установ з приводу протиправної поведінки відповідача, звернення неповнолітньої дитини ОСОБА_14, висновок психолога свідчить про наявність агресивної поведінки відповідача, як по відношенню до матері дітей, так і до самих дітей. Діти не бажають спілкуватися з біологічним батьком, відчувають перед ним страх, що негативно впливає на психічний стан дітей, їх розвиток, та може вплинути на їх майбутнє. Насильство в сім’ї, по відношенню до дітей є категорично неприпустимим.

В даному випадку, Орган опіки та піклування не врахував інтереси самих дітей, не з’ясував та не врахував всі факти, що стосуються спірного питання, і даний висновок судом не приймається до уваги. Крім того, відповідач не позбавлений права на поновлення своїх прав в разі усунення усіх обставин, що призвели до даної ситуації.

Крім того, згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20.11.1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27.02.1991 року), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформувати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового або адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган. Дана норма закріплена і ст. 171 СК України, яка вказує, що думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.

Як було встановлено в суді, даний позов було подано лише в інтересах дітей. ОСОБА_7 категорично наполягає на позбавленні батька його батьківських прав, а ОСОБА_8 не бажає зустрічатися та спілкуватися зі своїм біологічним батьком, мріє про нового батька, який буде добрим, чуйним, буде допомагати та не буде кричати.

В даному випадку позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженні відповідними доказами, відповідають інтересам дітей, та підлягають задоволенню.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19150157164165171 СК УкраїниПостановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», Конвенції ООН від 20.11.1989 року « Про права дитини» (ратифікована Україною 27.02.1991 року), ст.ст. 60212-215218223294 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав — задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні зміни до Книги реєстрації народжень, в актовий запис № 327, складений 22.06.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відповідні зміни до Книги реєстрації народжень, в актовий запис № 1353, складений 11.10.2005 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги потягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Суддя:

ВВЕРХ