• (096) 717-3-717 АДВОКАТСКОЕ БЮРО

Закриття кримінального провадження: хто, коли, як

Закриття кримінального провадження: хто, коли, як

«Незнание — не довод. Невежество — не аргумент.»
Бенедикт Спиноза (Барух)

Під час роботи з черговим клієнтом зустрівся з черговим наміром органів слідства ввести в оману громадянина, який потрапив під  їхній тиск. Критики можуть зауважити, що тиск є обов’язковою рисою роботи слідчих і прокурорів. Однак переконаний, що такий тиск не може бути виправданим метою захисту мундиру. Про це та інше далі.

Здавалось би найпростіше кримінальне провадження по ч.1 ст.286 КК України тягнется вже більше трьох років. Однак досі жодному із учасників ДТП не було повідомлено про підозру на підставах та у порядку, що визначені ст..ст. 276-278 КПК України. І справа зовсім не у пошуках самого підозрюваного. Всі учасники ДТП відомі, ніхто з них не ховається від досудового слідства. У цьому кримінальному проваджені є всі — і потерпілі, і свідки, і інші учасники кримінального процесу. Всі…, окрім підозрюваного (підозрюваних). У той же час прокурор, разом із слідчим, тримають двох свідків (потенційних підозрюваних) у підвішеному стані. Ім не повідомляється про підозру, але і кримінальне провадження не закрите. Це створює нестерпні умови існування цим людям.

Нарешті надійшов той день, коли сплив строк давності притягнення до відповідальності за цим кримінальним правопорушенням – три роки. Такий висновок дозволяє зробити аналіз деяких норм чинного Кримінального кодексу України. Відповідно до п.2 ч.1 ст..49 КК України строк давності складає три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Норма ч.2 ст.12 КК України говорить: «2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.» Тому саме злочином невеликої тяжкості є діяння зазначене у ч.1 ст.286 КК України: «1. За порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, —

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.»

Здавалось би, що тут далі мудрувати, строки давності сплили, час справу закривати. Однак, повертаючись до розглядуваного прикладу і процесуальних норм, слідзазначити, що у цьому випадку прокурор і слідчий не бажають брати на себе відповідальність за закриття кримінального провадження. Всупереч всім основам, принципам кримінального процесу, нормам кримінально-процесуального законодавства, прокурор і слідчий відсилають до суду, ніби-то виключно суд може закритипровадження.

Поглянемо на все це з боку закону. Відповідно до ст.36 прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. Саме до процесуальних рішень прокурора належить рішення про закриття кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.36 КПК України), яке приймається прокурором при здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Таким саме повноваженням п.8 ч.2 ст.40 КПК України наділяє слідчого- «приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу…»

Для продовження аналізу логічним буде звернутися до ч.1 ст..284 КПК України, за якою кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

1)  встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2)  встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3)  не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4)  набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5)  помер підозрюваний, обвинувачений (крім випадків необхідності реабілітації померлого);

6)  існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7)  потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;

9)  досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені ст.212 КК України, в частині податкових зобов’язань особи

Чому ж прокурор і слідчий посилаються на суд? Дійсно, суд може закрити кримінальне провадження на етапі досудового слідцтва. Про це йдется у ч.2 ст.284 КПК України, за якою кримінальне провадження закривається судом лише у трьох випадках (перелік вичерпний):

«1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2)  якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;

3)  досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені ст.212 КК України.

 

Таким чином всі визначені ч.1 ст.284 КПК України підстави закриття  кримінального провадження є заботою і компетенцією прокурора і слідчого. У ч.4 ст.284 КПК України поданий детальний розпис порядку закриття і розподіл підстав закриття кримінального провадження між суб’єктами досудового слідства. По-перше, про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено. По-друге, прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з усіх підстав, передбачених ч.1 ст.284. По-третє, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст.284 КПК України, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру. Тому, у розглядуваному прикладі з практики, слідчий просто зобов’язаний винести постанову про закриття кримінального провадження. Адже і теорією і практикою кримінального права вже давно не оспорюється, що одним з елементів складу злочину є суб’єкт злочину. Коли никому не повідомлено про підозру, це означає відсутність складу злочину.Отже, пряме посилання на п.2 ч.1 ст.284 КПК України забезпечить непохітність постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Прискіпливий читач може послатися на кілька норм, що нібито спростовують весь викладений тут аналіз законодавства щодо того прикладу із адвокатської практики, який розглядається. Це вже наведена раніше цитата з КПК України, посилання на одну з підстав для закриття кримінального провадження судом — у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч.2 ст.284 КПК). Саме у розділі IX Звільнення від кримінальної відповідальності знаходиться ст..49 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності», яка коментувалася на початку. Відповідь на таке питання не складна. Звільняти особу від кримінальної відповідальності можна, коли цій особі повідомлено про підозру.

Що ж до кримінального провадження де никому не повідомлено підозру воно має бути закрите слідчим.

Аналізуючи строки у кримінальному провадженні та закриття кримінального провадження, ці кримінально-правові категорії необхідно співвіднести між собою як причина (закінчення строків)і наслідок (закриття кримінального  провадження), які можуть пов’язувати кілька різних варіантів. Перший варіант вже згадувався – закриття кримінального провадження на підставі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Інший варіант – закінчення строків досудового розслідування (ст..219 КПК України). Відповідні норми КПК України визначають, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Пов’язати строки досудового розслідування із закриттям кримінального провадження може норма п.3 ч.1 ст.284 КПК України:: 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; Такий висновок ґрунтується на кількох процесуальних нормах КПК України про вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч.1 ст.223 КПК України). Неможливість здійснення таких дій через закінчення строку досудового слідства виключає можливість доведення вини особи під час судового розгляду. Такий висновок підтверджує ще одна норма — слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду, наданому під час судового розгляду по суті. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими (ч.8 ст.223 КПК України).

Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що закрити кримінальне провадженя на етапі досудового слідства можуть слідчий, прокурор і суд. Щодо осіб, яким повідомлено про підозру, прокурор може закрити кримінальне провадження з усіх девяти підстав, які зазначені у ч.1 ст.284 КПК України. У разі, коли про підозру нікому не повідомлялося, слідчий може закрити кримінальне провадження з підстав, що зазначені у пунктах 1, 2, 4, 9 ч.1 ст.284 КПК України. Закриття кримінального провадження судом на етапі досудового слідства проводиться у випадках, які зазначені у ч.2 ст.284 КПК України — або провадження закривається у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності (розділ IX КК України), або прокурор відмовляється від звинувачення, або досягнено податковий компроміс.

Самойленко А.В., адвокат

Оставьте свое сообщение

ВВЕРХ